Я дуже давно не писала.
Не той час, не той стан. Усе інше. Але люди звикають. Це так жахливо розуміти, що війна не десь, а тут, в тебе. І це я ще не бачу на вулицях мервих людей, які лежать у калюжах крові...так, я бачу це в інтернеті, а не так, як бачуть в інших містах.
А ще серце болить за хлопців, які йдуть туди захищати нас... такі молоді... і гинуть. За що ця біда? Зараз у 21 столітті. Я вірю, що все буде добре і що Україна буде. Недарма ж вони воювали!
Слава Україні...











.jpg)


